Це свято започатковане від події, про яку йдеться в Євангелії – в’їзд Іісуса Христа в Єрусалим, мешканці якого зустрічали Сина Божого привітальними окликами та, для прояву особливої пошани, кидали до його ніг пальмові гілки як символ священних рослин. У культурній традиції східних слов’ян пальмові гілки замінили вербовими, які в народній культурі символізують швидкий ріст, здоров’я, життєву силу, плодючість.
Основним обрядом останньої неділі перед Великоднем є обряд освячення в церкві вербових гілок, якими, за давінм звичаєм, символічно били один одного та худобу, примовляючи: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень, недалечко – червоне яєчко! Будь здоровий, як вода, а багатий, як земля!».
Освячені вербові гілки обов’язково зберігали в оселі, приписуючи їм багато магічних властивостей. В Україні вірили в те, що освячена верба оберігає оселю від грози, грому, блискавки та від нечистої сили. Її часто використовували як лікувальний засіб та оберіг, як головний атрибут обрядів дня Юрія: нею виганяли худобу перший раз на пасовище, залишали в хліві для захисту худоби, у полі – для покращення врожайності тощо.
Давнє дохристиянське походження цих звичаїв безсумнівне. Мотивом постання значної кількості обрядових дій цього періоду було намагання передати людині або тварині природну силу, здоров’я та красу розквітаючого навесні дерева.
Інформацію надала кандидат філологічних наук Марина Шарапа.
