Свято Масниця (Масляниця, Масляна, Масляний тиждень) – одне з найяскравіших весняних свят, яке традиційно відзначають упродовж останнього тижня перед Великим постом. Основною ознакою традиційного свята Масниці в усіх слов’янських та багатьох європейських народів був перехід від споживання м’ясної їжі до молочної (масляної). В Україні на Масницю найчастіше варили вареники з сиром.
На відміну від інших свят, Масниця не отримала християнського переосмислення та залишилася просто веселим проведенням часу, зберігаючи при цьому деякі давні елементи, оскільки дійшла до нас із далеких язичницьких часів. У древніх слов’ян у це багатоденне весняне свято символічно проводжали зиму, спалюючи Масницю (снопи соломи). В усіх європейських країнах Масниця (Карнавал) – це свято гулянь, символічним втіленням яких були проводи зими та зустріч літа.
В українській культурній традиції в давнину був поширений звичай упродож Масляного тижня справляти колодку. У понеділок зранку заміжні жінки збиралися в корчмі і сповивали невелике поліно або палицю (колодку), немов новонароджену дитину. Потім купували горілку, сідали навколо колодки і святкували її народження, вітаючи одна одну з цією подією. Так справляли колодку до суботи: у понеділок колодка народжується; у вівторок – її охрещували; у середу – святкували похрестини; у четвер – вона помирає; у п’ятницю – колодку хоронили; у суботу – оплакували.
У неділю, в останній день Масниці, виконували обряд волочіння колодки: дівчатам та хлопцям, які не вступили в шлюб, прив’язували невелику колодку до ноги як символ покарання та засудження. Такі звичаї ритуального, часто жартівливого, «покарання» дівчат, які не вийшли заміж у минулому році, та хлопців, які не одружилися, побутували майже у всіх європейських народів. Саме завдяки цьому поширеному звичаю, свято Масниці нерідко називали Колодка або Колодій.
Однак святкування Масниці в українців, як і в росіян, майже повністю втратило обрядове значення й перетворилося на звичайні святкові забави. А звичай волочити колодку вже в другій половині ХІХ ст. сприймали як жарт. Основною метою цього звичаю стало збирання викупу – грошей та продуктів святкового частування.
Інформацію надала кандидат філологічних наук Марина Шарапа.
