Христос воскрес!

 

Упродовж Великодніх свят категорично заборонено виконувати будь-яку роботу, люди вітають один одного зі святом, христосуються (цілуються тричі, примовляючи “Христос Воскрес” та відповідаючи “Воістину Воскрес”), обмінюються крашанками та писанками. 

 

Обрядова їжа у великодніх ритуалах має важливе значення: основні продукти – паску та крашанки – обов’язково освячують у церкві, а потім ними розговляються після Великого посту.

Великоднє яйце (крашанку або писанку) як символ життя та воскресіння використовують у різних обрядових сферах: їх дарують дітям, хрещені батьки хрещеникам або навпаки, роздають бідним і сиротам; використовують в обрядах поминання померлих; раніше зберігали біля ікон як обереги від пожежі, грому, блискавки, від пристріту; використовували в аграрних обрядах для забезпечення гарного врожаю, в обрядах першого вигону худоби; умивалися водою з крашанками, щоб бути здоровими й гарними тощо. 

 

За народними уявленнями, у період Великодніх свят відкриваються ворота до Раю. Здавна вірили в те, що на Великдень горять яскравим полум’ям закопані скарби, горить золото. Відоме також повір’я про гру сонця на Великдень: сонце на сході переливається різними кольорами, підстрибує, мерехтить...

 

Серед великодніх обрядів у давнину поширеними були волочебні обходи. Волочебні традиції як цілісний комплекс упродовж тривалого часу вважали своєрідним явищем білоруської звичаєвості. Але чимало виявів цього звичаю, відомих із українського фольклору, за походженням давніші від білоруських. У східних слов’ян відомий великодній звичай ходити один до одного з вітаннями та подарунками. В Україні у Великодній понеділок – Волочинник – селяни (найчастіше діти) ходили один до одного з вітаннями, христосувалися, обмінювалися писанками, дарували волочильне (пшеничний калач та декілька крашанок). Такі обходи часто супроводжувалися волочебними піснями релігійного змісту. 

 

На Поліссі відомий звичай обдаровувати незнайомих людей великодніми крашанками, що мало назву давати (носити) волочебного, виконувати обходи будинків із вітаннями, ходити в гості на Великдень. Поліські фарбовані великодні яйця, які дарували дітям, гостям, подавали жебракам, називали волочебними, волочулними, волочоними. Одним із елементів волочебних обрядів був обмін основними великодніми продуктами – паскою та крашанками – із вітаннями та побажаннями добра. 

 

Тож добра вам, щастя і любові!

Христос воскрес!

Інформацію надала кандидат філологічних наук Марина Шарапа.